Мову радянського тоталітаризму розглянуто у виданні у двох аспектах: як мову великого ошуканства, що створювала світ словесних фікцій, призначених приховувати огидну дійсність, і як мову державного тероризму, антишодську суть якої розкрито на основі аналізу текстів комуністичних вождів і документів каральних органів.

Окрему увагу авторка приділила висвітленню деструктивних явищ у родинних стосунках та безпрецедентній уніфікації національного життя народів СРСР у період панування комуністичного режиму.

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Дискурс ошуканства Мова радянського тоталітаризму: проблеми визначення.

Риси новомови

Дихотомічний поділ світу.

Ідеологеми.

Домінування оцінки над значенням

Квазіуточнювальні означення.

Евфемізми.

Абревіатури і складноскорочені слова

Лозунговість

Антикомунікативний характер новомови

Розділ 2. Дискурс ненависті Номінації ворогів у дискурсі радянського тоталітаризму.

Класові вороги періоду утвердження комуністичного режиму.

Слово «куркуль» в історико-етимологічному та суспільно- політичному аспектах.

Номінації контингенту ворогів під час терористичних «чисток» сталінської доби

Дегуманізована лексика і фразеологія в офіційно-діловому та публіцистичному стилях.

Бруталізація офіційно-ділового й публіцистичного стилів сталінської доби

Номінації опонентів радянської влади в післясталінський період

Термін «фашизм» у радянській і пострадянській пропаганді

Дискурс ненависті й російське злодійське арго: споріднений зв'язок

Розділ 3. Процеси соціальної та національної уніфікації в СРСР Руйнація родини

Національна політика мовно-культурної уніфікації

Марксистсько-ленінська ідея інтернаціональної пролетарської єдності

Більшовицька політика коренізації

Політика русифікації України в 1930-1950-х роках

Мовна ситуація України в післясталінський період

Мовні дискусії періоду перебудови і гласності

Мовна ситуація в пострадянській Україні

Післямова.

денний покажчик