Для історика Росія — не більша таємниця, ніж Франція, Китай чи навіть Люксембург. Але чому кажуть «свята Русь» і не кажуть «свята Франція», «свята Німеччина», «свята Італія»? Чому кажуть «вічна Росія»? Вона не така давня і сильно змінилася. Чому, коли мова заходить про роман Толстого, п'єсу Чехова чи балет Чайковського, вживають вираз «російська душа»? Чому цю душу називають «містичною»? Коли і за яких обставин «викликаються» на авансцену історії міфологеми «Москва — третій Рим», «Свята Русь»? Чому європейці рідко послуговувалися об'єктивною інформацією про Росію, а більше керувалися міфами і стереотипами й дивилися на Росію крізь деформовану призму?

У своїй новій книжці «Свята Русь» Ален Безансон намагається знайти відповіді на ці та інші запитання. Порушена тема є особливо актуальною в нинішніх геополітичних реаліях, особливо в умовах розв'язаної Росією гібридної війни проти України. Володіючи широким спектром знань з історії, філософії, релігії, літератури, автор на численних прикладах переконливо показує, що гібридна війна Росії проти світу ніколи не припинялася.